Біопаливо

Згідно досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, технічно досяжний енергетичний потенціал біоенергетики в перерахунку на умовне паливо складає 20 млн. т у.п. по Україні. В той час як весь технічно досяжний енергетичний потенціал по Україні відновлювальних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо складає 93 млн. т у.п., що може забезпечити 46% потреб споживання енергії.

Світ активно переорієнтовується на “зелені” види енергії, і це підтверджують цифри. У 2013 році майже чверть світового споживання енергії – 22,1% – було задоволено з відновлюваних джерел: 16,4% дали ГЕС , 2,9% – ВЕС, 1,8% – біомаса, 0,7% – СЕС, 0,4% – геотермальна енергетика та енергія океану.
144 держави, серед яких і Україна, проголосили альтернативну енергетику пріоритетом своєї політики. У 98 країнах надають пільги виробникам “зеленої” енергетики, розуміючи, що її розвиток відповідає стратегічним цілям країни: енергетична незалежність, дешева енергія, робочі місця, турбота про довкілля.
Найбільш поширеним і перспективним стимулом розвитку альтернативної енергетики є “зелений” тариф – механізм заохочення виробництва енергії.

“Зелений” тариф – це гарантії держави виробникам, що енергія, вироблена ними, буде придбана за вищими цінами, ніж у виробників традиційної енергії.
Такий підхід дозволяє державі залучити в галузь приватних інвесторів. У країнах, де весь ринок електроенергії – у приватних руках, держава встановлює квоти на купівлю визначеного обсягу енергії з відновлюваних джерел і накладає штрафи на тих торговців струмом, які не купують певну кількість “зеленої” електрики.

Біоенергетика в Україні має широкий спектр сировинних ресурсів які можна використовувати як шляхом прямого спалювання, так і для виробництва біогазу, біодизелю, біоетанолу, твердих паливних брикетів та ін. Це і відходи лісового господарства, сільгоспгосподарства, побутові відходи і, нарешті, спеціально вирощувана біомаса, сприятливі умови для вирощування якого є в багатьох регіонах України. Крім сировинної бази, в Україні є і технологічна та промислова база для розвитку промисловості з виробництва біодизелю, біоетанолу, біогазу.

За оцінками Біоенергетичної асоціації в Україні є 3-4 млн. Га невикористовуваних сільськогосподарських земель, які можна задіяти для вирощування енергетичних культур. Рекомендується для цього напрямку використовувати до 2 млн. Га, розділивши їх (відповідно до одного з можливих сценаріїв) між кукурудзою на біогаз (1 млн. га), вербою (0,5 млн. га), тополею (0,2 млн. га) і міскантус (0,3 млн. га). Реалізація такого сценарію дасть можливість щорічно отримувати близько 3,3 млрд. м3 біометана з силосу кукурудзи і 6,3 млн. т у.п. за рахунок біомаси верби, тополі і міскантусу. Згідно з концепцією БАУ, загальна площа для вирощування енергетичних культур в Україні може скласти близько 200 тис. га в 2020 і до 1 млн. га в 2030 г. Відповідно, урожай цих культур буде еквівалентний 1 млн. Т у.п. в 2020 і близько 5 млн. Т у.п. у 2030 р.

Для промислового використання біодизелю необхідно буде розробити відповідні заходи, які б передбачали значні пільги для виробників біодизелю, комплектацію насіннєвого фонду елітними сортами ріпаку, інвестиції для будівництва потужних підприємств з виробництва біодизелю.
Україна має значні потужності для виробництва харчового спирту, які значною мірою простоюють. Їх можна було б переорієнтувати на виробництво паливного етанолу, але для цього необхідно забезпечити їх рентабельність, та вирішити комплекс проблем які пов’язані із сертифікацією палива, розвитком інфраструктури, вивченням потенційних ринків та ін.

Потрібно також поширити досвід виробництва котлів опалення, які працюють на відходах деревини та іншій біомасі, які в Україні вже є. Це особливо стосується західних областей України, де сировинна база (відходи лісового господарства) дозволяє заміщати використання дорогого та дефіцитного природного газу для опалення приміщень.